відсадка

отсадка - jigging - Setzen - процес гравітаційного збагачення корисних копалин, який базується на розділенні зернистого матеріалу за густиною у вертикальному пульсуючому потоці води або стисненого повітря знакоперемінної швидкості. За типом середовища розділення розрізнюють гідравлічну, пневматичну, суспензійну і В. з водоповітряною сумішшю. Висхідний потік викликає розпушення відсаджувальної постелі, низхідний - її ущільнення з поступовим формуванням на решеті шару зерен важкого продукту. При цьому постіль переміщується в поздовжньому напрямку, і в кінці шляху відбувається роздільне вивантаження важкого (нижнього) та легкого (верхнього) продуктів відсадки. При збагаченні руд корисний продукт зосереджується в нижньому шарі постелі, а пуста порода - у верхньому. При збагаченні вугілля, навпаки, концентрат зосереджується у верхньому шарі, а порода відкладається на решеті. У технол. схемах збагач. ф-к В. застосовується як осн. операція збагачення з отриманням кінцевих продуктів, так і допоміжна операція в комбінації з концентрацією на столах, магнітною сепарацією, флотацією і інш. методами збагачення.

В теоретичних дослідженнях В. визначилися два принципових напрямки: детерміністське та масово-статистичне. В основі першого - вивчення закономірностей руху окремого зерна в стиснутих умовах, другого - сукупності зерен. Перший напрям розроблений на рівні т.зв. детерміністської моделі, другий - суспензійної, енергетичної та масово-статистичної моделі (гіпотези) В. Д е т е р м і н і с т с ь к а модель В. розглядає швидкості і прискорення окремих частинок як функції їх фізичних властивостей - густини, крупності, форми і т.д. Вона включає гіпотезу початкових швидкостей та початкових прискорень і дозволяє якісно оцінити параметри процесу В., виділити фактори, що впливають на розшарування матеріалу, встановити тенденції переміщення частинок у відсаджувальній постелі. Суть с у с п е н з і й н о ї моделі полягає в тому, що відсаджувальна постіль розглядається як важка суспензія, в якій розділення матеріалу за густиною протікає за законами, чинними для важкого середовища. Е н е р г е т и ч н а гіпотеза (Ф.Майєра) - це тлумачення, згідно з яким відсаджувальна постіль є механічно нестійкою системою, що має запас потенційної енергії. При підведенні зовнішньої енергії для розпушення відсаджуваного матеріалу постіль займає більш енергетично вигідне положення, що супроводжується розшаруванням матеріалу за густиною. Основна задача м а с о в о - с т а т и с т и ч н о ї моделі - є визначення фізичних факторів та закономірностей формування відсаджувальної постелі. Основне припущення цієї гіпотези: число частинок, які виділилися у свій шар рівноваги, пропорційне числу цих же частинок в зоні розділення.

Область застосування гідравлічних В. охоплює мінеральну сировину з густиною від 1200 до 15 600 кг/м3, за різницею густини корисного компонента та пустої породи - від 300 до 13 000 кг/м3, за крупністю збагачуваного матеріалу - від 0,05 (0,074) до 250 мм. Пневматична В. придатна лише для збагачення матеріалів густиною 1200-2600 кг/м3, напр., для бурого або кам’яного вугілля з органічної (вугільної) маси не вище 1400 кг/м3. В. застосовується для збагачення руд чорних металів (зокрема, бурого залізняка, мартиту, псиломелану, манганіту, піролюзиту), розсипних руд (каситериту, вольфраміту, танталіту, ніобіту, а також титано-цирконієвих, торієвих руд, золота й платини, алмазів), корінних руд вольфраміту, каситериту. При переробці вугілля В. є одним з основних процесів гравітаційного збагачування. Розрізняють В. крупного вугілля (> 10-13 мм.), дрібного вугілля (<10-13 мм.), В. ширококласифікованого вугілля - спільне збагачення у відсаджувальній машині крупних та дрібних класів вугілля (як правило, 0,5-80 або 0,5-100 мм.), В. некласифікованого вугілля.